структура факультету
історія факультету
навчальні плани
Вчена Рада
спеціальності та спеціалізації
наукові видання
    

ПРО ФАКУЛЬТЕТ -> Історія факультету

на головну


 У 1912 році у Львівському університеті при філософському факультеті польським музикологом–медієвістом, етнографом та музичним критиком Адольфом Хибінським була створена кафедра (Заклад) музикології. Хибінський був вихованцем мюнхенської школи А. Зандберґера і переніс європейську класичну наукову методологію та методи організації музикології як науково-дослідної дисципліни на ґрунт Львівського університету. Це дало можливість організувати педагогічну і наукову роботу на високому рівні та продовжити традиції європейського музикознавства у Галичині.

Ще у грудні 1907 року, перебуваючи у Мюнхені, де працював над закінченням докторської і написанням та виданням габілітаційної праці, Хибінський отримав лист від декана філософського факультету Львівського університету професора В. Брухнальського з проханням якнайшвидше ґабілітуватися як доцент музикології у Львівському університеті. Вперше думку про створення кафедри музикології у Львівському університеті подав професор Ян Болоз-Антонєвич, який у своїх листах теж наполягав на якнайшвидшому приїзді Хибінського до Львова.

У вересні 1912 року Адольф Хибінський приїжджає у Львів, де габілітується як приват-доцент історії та теорії музики філософського факультету на підставі праці Мензуральна теорія в польській музичній літературі першої половини XVI ст. З 1 листопада 1912 року А. Хибінський розпочинає свою працю у Львівському університеті як приват-доцент і викладач теорії та історії музики.

Хибінський отримав т.зв. Lehrauftrag – лекції та практичні заняття в кількості 4 годин на тиждень за гонорар приблизно 100 корон в місяць. Викладав спочатку в старому приміщенні університету на вулиці Миколая (тепер вул. М. Грушевського), пізніше у приміщенні фізичного Закладу на вулиці Длуґоша, 27 (нині вул. Св. Кирила і Мефодія). Там було виділено дві невеликі кімнати і кухню, яка була переобладнана у кабінет. Влітку 1913 року облаштування було закінчено і перший у Галичині музикологічний Заклад був готовий до праці як автономна науково-педагогічна інституція на зразок німецьких одноособових музикологічних кафедр із відповідним інвентарем і бібліотекою. Обов’язки бібліотекаря виконувала студентка Броніслава Вуйцік, разом з якою Хибінський упорядковував інвентар та картотеку. Ілюструвати лекції допомагали студентки Стефанія Лобачевська (вона вчилася як піяністка в консерваторїї Галицького Музичного Товариства у Вілема Курца), Гелена Пайґертувна, а також Броніслава Вуйцік.

З 1916-1917 року кількість лекцій було збільшено до 5 годин в тиждень, і Заклад музикології отримав нове приміщення на вулиці Міцкевича, 5. Кожного року в Заклад музикології університету зголошувалася досить значна кількість осіб, котрі хотіли вивчати музикологію (звичайно це 25–30 чоловік), але після екзаменаційної бесіди з професором приймали лише декілька студентів. Студент, який бажав здобути музикологічну освіту в університеті, мусив мати той мінімум знань, без яких неможливо відразу розпочати наукову роботу, а саме 1) знання гармонії (теоретичне і практичне); 2) знання теорії музики; 3) знання латинської мови; 4) знання принаймні однієї сучасної мови (німецької або французької). Високі вимоги на вступному екзамені та “натуральна селекція” протягом навчання забезпечували належний рівень студентів, який був вихідним пунктом для формування майбутніх учених.

22 жовтня 1919 року на засіданні Ради професорів філософського факультету А. Хибінський, який провадив усі практичні і теоретичні заняття, вносить пропозицію створити при музикологічному Закладі посаду асистента і рекомендує на цю посаду Броніславу Вуйцік, котра 1917 року отримала ступінь доктора філософії на підставі докторської дисертації з музикології „Йоган Фішер (1650-1721) як творець камерних і оркестрових сюїт”.

Б. Вуйцік була старшим асистентом у 1919–1925 роках, пізніше в різний час асистентами працювали Мар’я Щепанська (з 1 жовтня 1926 – по 31 грудня 1939), Гієронім Файхт (1925-26 рр.), Ян Йозеф Дуніч (працював бібліотекарем і асистентом – волонтером у 1928 –1932 роках). Під керівництвом А. Хибінського вони вели практичні заняття з аналізу музичних форм, контрапункту, музичної палеографії, мензуральної нотації, григоріанського хоралу. Мар’я Щепанська, окрім іншого, виконувала обов’язки бібліотекаря.

До впровадження системи маґістерських екзаменів, що відбулося у міжвоєнний період, заняття в музикологічному Закладі теж відбувалися за чітко налагодженою системою. Кожен студент після складання вступного екзамену відбував спершу дворічне навчання (для початківців та просемінар). Учасники просемінару, які відвідували заняття упродовж року та отримували свідоцтво із задовільною успішністю, мали право записуватися на семінар (нижчий та вищий), котрий тривав ще два роки. Предметом семінарських занять було виконання самостійних наукових робіт. Під час засідання семінару автори зачитували свої реферати, після чого відбувалася дискусія, яка завершувалася оцінкою наукових робіт керівником семінару.

У 1928 році було здійснено реформу університетського навчання і впроваджено єдину систему маґістерських екзаменів. Щоб отримати ступінь маґістра філософії, треба було протягом навчання скласти ряд іспитів, а саме: систематика музикології, акустика, фізіологія і психологія музична, музичні інструменти та їх історія, теорія й історія гармонії та контрапункту, теорія й історія музичних форм, загальна історія музики, музична етнологія, музична палеографія, методика досліджень історії музики, основи філософії та допоміжний предмет (побічний).

А. Хибінський намагався так організувати навчальний процес, щоби його студенти досконало опанували основи музичної науки, а одночасно прагнув розвивати індивідуальні здібності і зацікавлення своїх вихованців, майже відразу спрямовуючи їх на дорогу спеціалізації в різних ділянках музикології. Праця кожного студента скеровувалася ним так, щоб студент міг пізнавати цілісний процес музично-історичних досліджень Заняття відбувалися на чотирьох відділах: початковому, вищому, просемінарі і семінарі в кількості 6 годин, окрім того, був введений курс строгого контрапункту на всіх курсах по 4 години на тиждень.

Якщо згрупувати за тематикою лекції, прочитані А. Хибінським за час існування кафедри музикології, то найчисленнішим буде тематичний блок, присвячений історії розвитку інструментальних форм в різні історичні епохи, окремим жанрам інструментальної музики та інструментальній творчості окремих композиторів (в основному хронологічні рамки охоплювали епоху бароко, віденських класиків та німецьких романтиків). Другу групу складає велика кількість тем, що стосуються історії та теорії поліфонічних інструментальних та вокальних форм бароко. Ряд тем присвячено давній музичній культурі Польщі та Норвегії (народній музиці та творчості Е. Гріга).

Особливого значення в навчальному процесі надавалося самостійній роботі студентів з опрацювання музикологічної літератури на іноземних мовах та практичним заняттям з музичної палеографії, гармонії, поліфонії, аналізу музичних форм. У своїй педагогічній роботі Хибінський багато уваги приділяв аналізові джерел і композиторської техніки і виховував у своїх студентів культ джерелознавства та фактографії. На практичних заняттях з музичної палеографії вивчалася історія нотації з практичними вправами з невменної, мензуральної нотації, генерал-басу. Проводилися практичні заняття з герменевтики, на яких читали та обговорювали теоретичні трактати XV-XVI століть – Тінкторіса, де Парейя, Ґафурі, Себастьяна Фельштинського.

У період 1912-1939 рр. на кафедрі музикології Львівського університету навчалися  Броніслава Вуйцік (пізніше Вуйцік-Кеупрулян), Ян Юзеф Дуніч, Зоф’я Лісса, Мар’я Щепанська, Стефанія Лобачевська, Гiєронім Файхт, Адам Збігнєв Лібгарт, Йосип Хомінський, Антоніна Возачинська, Александер Франчкевич, Ярослава Колодій, Марія Білинська, Ярослав Маринович, Борис Кудрик, Мирослав Антонович, Володимир Божик, Осип Залеський, Стефанія Туркевич-Лукіянович.

Таким чином, навчальна робота на кафедрі музикології Львівського університету була організована Адольфом Хибінським за зразком одноосібних німецьких музикологічних інститутів як автономна науково-педагогічна інституція. Існувала чітко налагоджена ступенева система навчання, що передбачала лекційний виклад матеріалу та практичні форми роботи, мета яких була від самих початків залучати студентів до дослідницького процесу в різних ділянках музичної науки. Основним завданням студій було виховання у студентів історичного типу мислення методами пізнання як методологічних стратегій суміжних наук, так і іманентних властивостей музичного мистецтва.

Першими науковими дослідженнями на новоствореній кафедрі були праці Стефанії Лобачевської про Cathemerinon Вольфґанґа Греффінґера, німецького композитора початку ХVI століття (цю цінну пам’ятку відшукав Хибінський в бібліотеці Оссолінських) та Броніслави Вуйцік про польські танці Йогана Фішера, німецького композитора кінця XVII–початку XVIII століття, надруковані у „Kwartalniku Muzycznymу 1914 році. Це були перші студентські роботи, опубліковані у фаховому виданні.

Тільки за період з 1932 по 1938 роки музикологію вивчало 50 студентів, було написано 9 маґістерських та 13 докторських праць, лише в часописі Kwartalnik Muzyczny з 1928 по 1932 рр. було надруковано тридцять наукових праць львівської школи музикології. У 1938 році було організовано видавництво музикологічної кафедри університету і вийшов друком перший номер Львівських праць музикологічних з докторатом Я. Ю. Дуніча (Lwowskie rozprawy muzykologiczne. Wydawnictwo zakіadu muzykologicznego uniwersytetu Jana Kazimierza. Seria I, Nr I,. Jan Jуzef Dunicz “Adam Jarzкbski i jego Canconi e Concerti z r. 1627”). Всі студенти кафедри музикології були членами Наукового музикологічного товариства студентів (Koło Naukowe Muzykologiczne Studentów), куратором якого був проф. А. Хибінський. Це товариство діяло до останнього року існування Закладу музикології у Львівському університеті.

Результатом науково-педагогічної діяльності А. Хибінського на кафедрі музикології Львівського університету стало формування львівської музикологічної школи як цілісного науково-дослідного напряму у польському та українському музикознавстві. Його вихованців об’єднала спільність наукової традиції, що продовжила європейський напрям розвитку музикології кінця ХІХ – першої третини ХХ століття, оперта на філософсько-етичні принципи новочасного університету. Характерними ознаками львівської школи Хибінського були широкий гуманітарний світогляд, бачення історичної перспективи у дослідженні музичних явищ, єдність методологічної позиції, досконале володіння науковими методами досліджень як суто музикологічними, так і притаманними цілому комплексу гуманітарних дисциплін, об’єктивність і критичність в опрацюванні матеріалу, прагнення до самоосвіти.

Наукову діяльність львівської музикологічної школи умовно можна розділити на два періоди – до 1941 року, поки існувала кафедра музикології Львівського університету як науковий дослідний центр, а пізніше кафедра історії музики у Львівській державній консерваторії, що об’єднували навколо себе учнів та працівників кафедри, та період післявоєнний, коли кафедра припинила своє існування і багато вихованців Хибінського в силу політичних обставин покинуло Львів.

Якщо в перший період основним напрямком наукових досліджень львівської школи Хибінського була медієвістика (розвиток національних музикознавчих шкіл в Європі цього часу базувався саме на вивченні насамперед власної давнини, і цей напрям невипадково був пріоритетним в дослідженнях самого професора), то повоєнний період демонструє широкий спектр наукових інтересів львівських музикологів. Вони охоплюють як проблеми польської та європейської медієвістики (М. Щепанська, Я. Ю. Дуніч, Г. Файхт, М. Антонович, Й. Хомінський), так і музичної естетики, соціології та психології (З. Лісса, С. Лобачевська), музичної культури кінця ХІХ - початку ХХ століття (Б. Вуйцік-Кеупрулян, С. Лобачевська, З. Лісса, Й. Хомінський, Г. Файхт), етнографії (Б. Вуйцік-Кеупрулян, А. Возачинська) та музичної україністики (М. Антонович, М. Білинська, О. Залеський), джерелознавства та бібліографії (Я. Колодій) і теорії музики (Й. Хомінський, А. Франчкевич).

Після Другої світової війни саме учні професора А. Хибінського відновлять або започаткують музикознавчі кафедри у Кракові, Варшаві та Вроцлаві і відіграють провідну роль у повоєнній музикознавчій науці Польщі, про що згадує сам професор у листі до М. Антоновича: „Як бачите, моя праця у Львові не пропала на марне. Львів окуповує музикологію в наших університетах. Професором музикології Варшавського університету стала доцент доктор Зоф’я Лісса, а доцентом – доктор Й. Хомінський. 15 березня 1946 року засновує кафедру музикології при Вроцлавському університеті Гієронім Файхт, а у Кракові працює доктор Стефанія Лобачевська – „отже, усі з вулиці Міцкевича”. У 1934 р. у Кракові габілітувалася Б. Вуйцік-Кеупрулян на підставі праці „Становище музикології в системі наук” (1934) і розпочала заняття в Ягеллонському університеті у 1935 році. У післявоєнний період у Кракові працював Александер Франчкевіч, у Вроцлаві – Антоніна Возачинська. Зоф’я Лісса з того приводу напише в одному з листів до проф. Хибінського: „Так то „брунькує” давня львівська музикологія і пан професор може бути гордий, що то все вийшло з його Закладу” .

У Львівському університеті під керівництвом А. Хибінського вивчали музикологію і українські студенти: композитор і теоретик Нестор Нижанківський, музикознавці Борис Кудрик, Осип Залеський, музикознавець, диригент та оперний співак Мирослав Антонович, музикознавці Ярослава Колодій, Марія Білинська, Ярослав Маринович, Яків Козарук, Рожа Смеречинська-Шуль, композитор та музикознавець Стефанія Туркевич-Лукіянович, співак та диригент Володимир Божик.

Після ліквідації кафедри у 1939 році та пізніше у зв’язку з подіями Другої світової війни, частина українських учнів Хибінського емігрувала за кордон і там продовжила музикологічну освіту та наукову працю, інші в умовах ідеологічного тиску не змогли реалізувати себе повною мірою як науковці, дехто був знищений фізично у результаті політичних репресій. Однак усі українські вихованці професора А. Хибінського присвятили свою наукову діяльність музичній україністиці, опираючись на засади науково-освітньої методології європейської академічної освіти.

Заклад Музикології існував у Львівському університеті до 31 грудня 1939 року,  однак із початком Другої світової війни музикознавчі студії в університеті було ліквідовано, а Заклад музикології завдяки потужному науковому потенціалу та високому рівню фахової підготовки студентів став одним із тих наукових установ, на базі яких був створений музикологічний факультет Львівської державної консерваторії.

26 березня 2004 р. відкрито факультет культури і мистецтв, відновлено мистецьку освіту в Університеті.

Випускники факультету покликані на сучасному творчому та науковому рівні вирішувати складні мистецькі, мистецтвознавчі, культурологічні завдання, працювати і здійснювати дослідження в галузі національної та світової культури, театрального та музичного мистецтва, книгознавства, бібліотекознавства і бібліографії, фіксувати й аналізувати сучасні культурно-мистецькі явища й процеси. Високий рівень професійної освіти забезпечує колектив професорів, доцентів, старших викладачів та асистентів чотирьох кафедр: театрознавства та акторської майстерності, режисури, бібліотекознавства і бібліографії, музичного мистецтва.

На всіх кафедрах готують фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями Бакалавр (чотири роки навчання) та Спеціаліст, Маґістр (рік навчання).

Кафедру театрознавства та акторської майстерності створено 1999 р.

За напрямом Театральне мистецтво (акторське мистецтво) кафедра готує фахівців-акторів за принципом творчих майстерень, згідно з яким кожний акторський курс веде один з провідних майстрів львівських театрів. Згідно з укладеними угодами між Університетом та Національним академічним українським драматичним театром імені Марії Заньковецької, Першим українським театром для дітей та юнацтва, Львівським обласним театром ляльок, установою “Муніципальний театр” студенти вивчають фахові дисципліни, зокрема, майстерність актора, сценічну мову, проходять щорічні виробничі і навчальні практики, готують курсові та дипломні вистави безпосередньо на базі професійних театрів Львова. Студентів із першого року навчання залучають до репертуару кожного з театрів, вони беруть участь у масових сценах вистав, найкращим доручають окремі ролі. Більшість випускників акторського відділення кафедри зараховують до творчого театрів, на базі яких вони проходять навчання.

За напрямом підготовки Театральне мистецтво (театрознавство) кафедра готує театрознавців – істориків, теоретиків, критиків. Особливу увагу приділено вивченню історії національного театру, зокрема українського професійного театру в Галичині. Упродовж навчання студенти опановують увесь комплекс те­атро­знав­чих дисциплін: теорію драми в її теоретичному та практичному аспектах, вивчають методи аналізу вистави, роботи актора, режисера, сценографа, композитора, вчаться писати театрально-критичні статті, рецензії, огляди, проводять наукові дослідження під керівництвом викладачів кафедри, друкують критичні та дослідницькі матеріали в засобах масової інформації та на сторінках фахових видань. Обов’язковою умовою навчання майбутніх театрознавців є ознайомлення з виробничим і творчим життям професійних театрів, із процесом творення та реалізації вистави, з безпосередньою роботою театральних митців – під час навчальних та виробничих практик, а також за програмами фахових дисциплін. Особливістю виховання театрознавців у ЛНУ ім. Івана Франка є поєднання театрознавчих дисциплін із ґрунтовною університетською освітою. Зокрема, чималу увагу приділено вдосконаленню знань з рідної мови, вивченню додаткових іноземних мов (польська, латинська), музейної та архівної справ.

За напрямом Культурологія (історія і теорія культури) студенти глибоко вивчають дисципліни культурологічного напряму, зокрема історію музики, театру, образотворчого мистецтва та архітектури, літератури. У програмі передбачено вивчення двох іноземних мов, а також важливих для історика культури латинської, давньогрецької, старослов’янської мов. Ґрунтовно розроблена система спеціалізованих курсів та семінарів сприяє фаховому становленню студентів відповідно до сучасних вимог.

Кафедра бібліотекознавства і бібліографії готує фахівців за напрямом Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія. Навчально-педагогічний процес кафедри забезпечують провідні фахівці-теоретики, а також практики наукових львівських бібліотек, архівів, інформаційних центрів.

Пріоритетним для педагогів кафедри є виховання фахівців нового покоління, які відповідали б найсучаснішим вимогам, що їх висувають перед працівниками бібліотек, книгознавцями, бібліографами новітні інформаційні технології. Враховуючи цю концепцію, розроблено комплекс фахових навчальних дисциплін, до якого увійшли бібліотекознавство, бібліографознавство, організація галузевих інформаційних ресурсів, пошук інформації в інформаційних системах, електронні видання, документознавство, архівна справа. З 2010 р. на кафедрі відкрито заочну форму навчання і зроблено перший набір на І курс (за загальносередньою освітою) та на ІІІ курс (на базі спеціальної середньої освіти, диплом молодшого спеціаліста).

Кафедра музичного мистецтва, відкрита на факультеті 2005 року, готує фахівців за напрямом Музичне мистецтво (музична педагогіка і виховання). Випускники кафедри покликані якісно, використовуючи найбільш ефективні методи розвитку музичних здібностей школярів, що існують у Європі та мають історичні джерела в Україні, готувати учнів загальноосвітніх шкіл до відродження та збагачення духовних скарбів України, національної музичної культури.

Кафедра пишається своїми студентськими художніми колективами: мішаним, жіночим і чоловічим хорами, інструментальними ансамблями скрипалів та бандуристів, дуетом акордеоністів, оркестром народних інструментів.

Кафедра режисури готує спеціалістів за напрямом підготовки Театральне мистецтво (режисура драматичного театру), однак у 2011 році набору студентів на цей напрям не буде. З 2010 року кафедра почала підготовку фахівців з напряму Хореографія. І в цьому ж році здійснено перший набір студентів на І курс (на базі загальносередньої освіти) і на ІІІ курс (на базі спеціальної середньої освіти, диплом молодшого спеціаліста). Студенти вивчають різні види і форми хореографічного мистецтва. З ними працюють провідні фахівці Львова.

Факультет культури і мистецтв співпрацює з мистецькими, науковими, творчими центрами та установами в Україні і за її межами. Зокрема, укладено угоди про співпрацю з Київським національним університетом театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (обмін студентами, викладачами, навчально-методичною і науковою літературою), з польськими театральними і культурологічними установами – Міжнародною школою гуманітарних наук Східної і Центральної Європи (Варшава), Вроцлавським університетом, Вищою театральною школою ім. Людвіка Сольського (Краків). Це дає змогу студентам-театрознавцям, культурологам щороку навчатися у Варшаві, Кракові та Вроцлаві. Тісну співпрацю налагоджено з Британською радою у Львові, Українсько-австрійським бюро кооперації в науці, освіті та культурі у Львові, завдяки чому студенти факультету можуть удосконалювати знання іноземних мов та фахових дисциплін, навчаючись в університетах Європи.

Одним із важливих завдань факультету було і є забезпечення майбутніх фахівців необхідною навчально-методичною та науковою фаховою літературою, якої нині бракує в Україні. Тому видавнича діяльність – одна з найактивніших у роботі колективу. Упродовж одинадцяти років вийшли друком понад 60 книг, зокрема підручники, посібники, монографії, словники, науково-методичні навчальні матеріали тощо. Цікавою сторінкою у видавничій діяльності факультету є “Вісник Львівського університету. Серія Мистецтвознавство” (виходить раз на рік) і театрознавчий журнал “Просценіум” (періодичність – три числа на рік), видання яких започатковано 2001 року.

Факультет активно використовує навчальні можливості, надані Університетом. Студенти працюють в університетській навчальній телерадіостудії. До послуг викладачів і студентів – Наукова бібліотека Університету, бібліотека кафедри театрознавства та акторської майстерності, яка нараховує понад 3000 позицій спеціальної літератури, має відеотеку із записами вистав і тренінгів майстрів світового театрального мистецтва, а також бібліотека факультету.

Найкращі студенти за відмінні успіхи в навчанні заохочуються іменними стипендіями. За десять років існування кафедри театрознавства та акторської майстерності і шість років факультету культури і мистецтв нагороджено близько 100 студентів.

Зауваження стосовно цієї сторінки просимо надсилати за адресою: juli_g@bk.ru
© 2005 Розробка та підтримка сайту Юлія ГУЛЬОВАТА